Діофантові рівняння — невизначені поліноміальні рівняння з цілими коефіцієнтами, в яких невідомі змінні можуть набувати тільки цілих значень. Названі на честь давньогрецького математика Діофанта александрійського.
Діофантовим рівнянням 1-го ступеня (лінійним) з невідомими називається рівняння вигляду , де всі коефіцієнти і невідомі — цілі числа і хоча б одне
Розв'язком діофантового рівняння буде n цілих чисел , що задовольняє
Теорема 1 Лінійне діофантове рівняння з двома невідомими можна розв'язати в цілих числах тоді й тільки тоді, коли число ділиться націло на НСД(а, b)
Теорема 2 Лінійне діофантове рівняння з двома невідомими можна розв'язати в цілих числах тоді і тільки тоді, коли НСД(а, b) =1, НСД(а, b, с)=1, тобто, цілі числа а та b — взаємно прості, (не мають спільного дільника, крім 1).
Зміст
Історія
- Рівняння вигляду P(x, y,…,z)=0, де P(x, y,…,z)=0 многочлен декількох змінних із цілими коефіцієнтами, для яких потрібно знайти цілі розв'язки, називають діофантовими рівняннями. Названі вони ім'ям грецького математика Діофанта, який жив у ІІІ столітті н. е. Його книга «Арифметика» містила 189 задач із цілими числами, для кожної з яких наводилося один або декілька розв'язків.
Розв'язати діофантове рівняння означає:
- a) з'ясувати, чи має рівняння хоча б один ненульовий розв'язок у цілих числах;
- b) якщо рівняння має розв'язок в цілих числах, то з'ясувати скінченна чи нескінченна множина його розв'язків;
- c) знайти всі цілі розв'язки рівняння.
Лінійні діофантові рівняння виду навчились розв'язувати ще до Діофанта. Стародавні греки знали, що якщо це рівняння має розв'язок , то йому буде задовольняти нескінченна множина пар (x, y) виду , де k — будь яке ціле число.
Математики Стародавньої Греції та Стародавньої Індії знали методи розв'язання деяких рівнянь другого степеня вигляду ax²+bxy+cy²=dz² . Зокрема їм були відомі всі піфагорові трійки натуральних чисел x, y, z, що задовольняють рівнянню x²+y²=z² . Всі трійки взаємно простих піфагорових чисел стародавні математики знаходили за формулами x=m²-n², y=2mn, z=m²+n² , m, n — натуральні числа, n>m.
У 20-х роках ХХ сторіччя англійський математик Морделл висунув гіпотезу, що рівняння вищого степеня, ніж третій, можуть мати лише скінчену кількість цілих розв'язків. Цю гіпотезу було доведено голландським математиком Фалтінгсом 1983 року[Джерело?].
Особливе місце серед діофантових рівнянь посідає рівняння , де n — натуральне число. Французький математик П'єр Ферма стверджував, що для n>2 це рівняння не має розв'язків у натуральних числах. Однак довести це твердження, яке назвали Великою теоремою Ферма, виявилося не так просто.
Діофантові рівняння першого степеня
Рівняння виду ax+by=c, де a, b, c — числа, а x, y- змінні, називають діофантовим рівнянням першого степеня з двома змінними. Для розв'язання рівняння застосовують наступні теореми.
- Теорема1. Якщо a i b — взаємно прості числа, то для будь якого цілого c, рівняння має хоча б один розв'язок у цілих числах.
- Теорема2. Якщо a i b мають спільний натуральний дільник d<>1 , а ціле число c не ділиться на d, то рівняння ax+by=c не має розв'язків в цілих числах.
- Теорема3. Якщо a i b — взаємно прості числа, то рівняння ax+by=c має нескінченну кількість розв'язків, які знаходять за формулами , де — будь-який цілий розв'язок цього рівняння, k є Z.
Частинний розв'язок для малих a i b можна знайти підбором, а у випадку, коли числа a i b великі, скористувавшись наступною теоремою:
- Теорема4. НСД(a, b)=d може бути записаний у вигляді d=am+bn, де m, n — цілі числа.
Приклади
- Лінійне рівняння:
Це рівняння має розв'язок тоді й лише тоді коли найбільший спільний дільник ділить a.
Має розв'язок тоді і тільки тоді коли d = НСД(a, b).
- :
- При розв'язками рівняння будуть піфагорові трійки
- Велика теорема Ферма стверджує, що рівняння не має розв'язків для .
- , де n не є точним квадратом — рівняння Пелля
- , де , — рівняння Каталана
- для і — рівняння Туе
Нерозв'язність у загальному вигляді
Десята проблема Гільберта, сформульована 1900 року, полягає пошуку алгоритму для розв'зання довільних алгебраїчних діофантових рівнянь. 1970 рокуЮрій Матіясевіч довів алгоритмічну нерозв'язність цієї проблеми[1].